‹ Назад

https://www.youtube.com/watch?v=baHXUzq3VPM

 

Голодомор-геноцид на Чернігівщині був таким, як і на всій території Україні. Чернігівську область створили 7 жовтня 1932 року у складі 36 "найвідсталіших районів УСРР". Їхня відсталість визначалася насамперед низькими темпами колективізації – 47,3% станом на 1 жовтня 1932 року.

Колективізацію в області вдалося завершити лише на червень 1934 року, коли усуспільнили понад 70% селянських господарств і 77% посівних площ.

Окремі господарства, а найчастіше цілі населені пункти й навіть райони, комуністична влада заносила на так звані "чорні дошки", що означало повну ізоляцію та позбавлення будь-якого постачання. В області відомі щонайменше 37 таких "чорних дошок".

Голодомор починався з насильницького збирання владою "натуральних штрафів" за невиконання планів хлібозаготівель. Загони так званих "буксирних бригад" (комуністи, комсомольці, активісти) позбавляли селян всього їстівного, прирікаючи на смерть.

Перебіг

Початок Голодомору – осінь 1932 року.

Пік – весна і початок літа 1933 (із 3,9 млн жертв 1 млн припадає на червень 1933-го, по всій Україні).

Найбільше постраждали південні і східні райони області, там Голодомор почався раніше.

Найбільш інтенсивно колективізація відбувалась з кінця 1932 і до середини 1934 року, тобто тоді, коли на Чернігівщині, як і по всій Україні лютував голод. Колективізація, розкуркулення, хлібозаготівлі й Голодомор повністю збіглися у часі.

На 15 березня 1933 р. офіційно вважалося, що в Чернігівській області "найбільше вражені харчовими труднощами" села або хутори Стольне, Бігач, Удівка, Семенівка та «Ленінська сільрада» Березнянського, Шаповалівка і Борзна Борзнянського, Яблунівка, Рудівка, Дубовий Гай Прилуцького, Рожнівка Ічнянського, Кладьківка та Химо-Рябушине Ніжинського, Ловинь, Грибова Рудня Добрянського районів – усього 6 районів і 930 родин. Серед "менш вражених" районів названо Носівський, Бобровицький і Бахмацький. Окрім того, було ще 9 районів, у яких "споживаються різне збіжжя-сурогат".

Якщо припустити, що не від гарного життя селяни раптом почали харчуватися сурогатами, то слід визнати, що комуністична влада визнала наявність голоду у 20 районах області. У липні 1933 року оргбюро Чернігівського обкому КП(б)У доповідало ЦК КП(б)У про "важке продовольче становище" у 14, здебільшого південних, районах області.

Доведені до відчаю чернігівські селяни вирушали на пошуки кращої долі. Вони їхали на Донбас та у південні області УСРР. Але чимало переселенців змушені були повертатися назад. Жителька села Безуглівки Ніжинського району розповіла: "Нам погано жилося і ми поїхали у Таврію. Там жили у хліві в якоїсь жінки. Потім маму взяли на роботу свинаркою і ми жили у свинарнику. Але там теж почався голод, і ми повернулися у 1934 році до рідного села".